|
|
Сторінка психолога Кузьменко Діана Костянтинівна
Освіта: вища
Спеціальність: Психолог, викладач психології
Педагогічний стаж: з 2010 року
Педагогічне кредо:
" Дитина - це ніжний паросток , який стане могутнім деревом і вимагає до себе великої уваги."
(В.Сухомлинський)
Що робить дитячий психолог?
Психодіагностика
Мета психодіагностики - визначити об'єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення і т.д.). Ви, мабуть знаєте, що для діагностики дорослих використовують тести. Для дітей теж використовують тести, але особливі – дитячі. Психолог може попросити вашої дитини щось намалювати, пограти з ним в захоплюючу гру – а насправді ж за допомогою цих дій збере необхідні дані.
Розвиваючі заняття
За допомогою розвиваючих психологічних ігор психолог допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Найчастіше розвиваючі психологічні заняття проводяться з групою дітей, тому дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, вільно почуватися в колективі.
Корекційно-відновлювальна робота
За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психотерапевтична робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина пережила сильний стресс.Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Наприклад, для зовсім маленьких дітей дуже дієвим методом виявляється так звана пісочна терапія. Для дітей старшого віку дуже ефективна буває казкотерапія. Гра, малюнок, казка - всі знайомі і цікаві для дитини предмети і заняття стають в руках психолога потужним засобом допомоги.
Консультування батьків та сімейне консультування
У психологів є така аксіома «Проблеми маленьких дітей - це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання і т.д. Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці, в ситуації, навколишнього дитини.Психолог на консультації допоможе вам побачити себе з боку, об'єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка.
Дорогі батьки!
Родина для дитини – це тепле гніздечко, в якому вона почуває себе спокійно та впевнено: вона кохана і захищена. Але родина – це не завжди тато, мама, дитина. З початком відвідування садочку, він для Вашого сина чи доньки стане другим домом, а вихователь та одногрупники – другою родиною. Саме в цей час дитині необхідна Ваша увага і підтримка. Адже важливо пам'ятати, що вона перш за все дитина, яка вступає в новий, цікавий, повний нових вражень і знайомств період свого життя. І Ви не повинні забувати, що дитина вчиться робити ті речі, яким ви і ми стараємося її навчити:
Чи готова Ваша дитина до школи?
Вступ до школи — складний момент у житті дитини, що пов'язаний з новим типом стосунків з однолітками та дорослими, новим видом діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змі-нюються обов'язки, оточення та розпорядок дня. Складність цього періоду полягає у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчаль-ними способами. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває для кожного новоспеченого першокласника індивідуально — від 2 тижнів до З місяців. Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи. Завдання батьків: забезпечити психологічну готовність, підготувати малюка до навчання в нових умовах.
Фізична готовність
Віддавати дитину до школи можна тоді, коли на момент вступу вона вже досягла відповідного фізичного віку, тобто повних шести років, та коли почався процес зміни зубів (2 і більше)за умови її психологічної, інтелектуально та фізичної готовності. Психічна зрілість Фізична та психічна зрілість становлять разом дошкільну зрілість (для шестирічок) або психоло-гічну зрілість (для семирічок).
Компоненти психологічної зрілості:
мотиваційний;
інтелектуальний;
вольовий;
моральний.
Мотиваційна готовність
Це внутрішнє прагнення дитини посісти нове соціальне становище. Таку готовність слід форму-вати через усвідомлення позитивного, що чекає на дитину в школі. Батькам варто заохочувати малюків своїм прикладом використовувати словесні формули, що мотивують дитину до навчання («Молодець!», «У тебе вийде!» і т. ін.). Інтелектуальна готовність Загальний рівень розумового розвитку дитини, важливим показником якого є системність уявлень та знань про світ. Ця готовність визначається за рівнем розвитку пізнавальної діяльності дитини (уваги, сприймання, пам'яті, мислення, мовлення тощо). Найважливішим в інтелектуальній готовності є розвиток мовлення, якому сприяє систематичне читання дитині книжок. Батькам необхідно сприяти цікавості дитини, розвивати її інтелект. Вольова готовність Це також одна з важливих складових успішної адаптації дитини до школи. У дошкільному віці починає формуватися воля. Психологи вольову по-ведінку вважають соціальною. Провідну роль у со-ціальній зумовленості волі відводять мовленнєво-му спілкуванню дитини з дорослими. Тому батькам варто дуже серйозно ставитися до слів, не докоряти своїм дітям. Варто також пам'ятати, що формування вольової готовності залежить від темпераменту дошкільника. Моральна готовність Зумовлюється вмінням спілкуватися з дорослими й однолітками. Дуже важливо, щоб дитина відвідувала дитячий садок, щоб стати членом ко-лективу, навчитися налагоджувати стосунки з ін-шими дітьми та усвідомити, що не завжди своє «хочу» є важливим для інших. Дуже важливим є приклад спілкування батьків дитини з їхніми батьками, адже в такому віці діти наслідують поведінку дорослих.
Адаптація дитини до умов ДНЗ
Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть. Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими. Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї. Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка. Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам:
|
